Українські козаки — козацькі війська, які початково були організовані задля оборони південно-руських земель, що увійшли до складу Князівства Литовського, від степових орд що було спричинене тотальним наступом Східного Світу, і Великого Степу, в межах християнсько-мусульманського цивілізаційного протистояння, на терени сучасної України. Згодом, брали активну участь у війнах з Московським царством на боці Речі Посполитої, а від XVII ст., під час Визвольної війни, і супроти останньої. Надалі, через суперечки щодо внутрішнього та зовнішнього політичного курсу, під час періоду що отримав назву «Руїна», воювали, у тому числі супроти один одного, переважно у союзі з різними сусідніми імперіями, до складу яких зрештою були інкорпоровані.
Перші згадки про українських козаків зустрічаються в історичних джерелах 80–90-их років XV ст., йшлося про населення центральної України, яке ходило на різні промисли («в уходи») — полювання, рибальство, видобуток солі, селітри або займалося охоронною службою на кордоні між князівством Литовським і Кримським ханством.
Запорізька Січ — укріплений осередок нереєстрового Війська Запорозького Низового другої половини XVI — кінця XVIII століття, що був розташований за порогами Дніпра. Збереглися відомості про сім Запорозьких Січей, які наслідували одна одну.
Гетьман — назва урядників, вищих воєначальників та голів держав у таких державних і військово-державних утвореннях, як гуситська Чехія, Велике князівство Литовське, Королівство Польське, Річ Посполита, Козацька держава, Військо Запорозьке Низове та Українська Держава.
Стародавня холодна зброя, відома з найдавніших часів у багатьох народів. Розвинулася під час пізнього палеоліту з простої бойової палиці, до якої були додані гострі скалки з кременя чи обсидіану.
Уніфікація знамен Гетьманщини жодним чином не вплинула на прапорництво Війська Запорозького, генеральний стяг — Велика хоругва — як і раніше містив Арх. Михаїла на червоному тлі, прапори куренів та паланок мали переважно малинове забарвлення.
Це вільні люди, що над усе любили волю, свободу, рідну мову, землю. Козаки - це воїни, хлібороби, господарі, поборники вільної України.
Мужність і відвага, високі бойові якості козаків у боротьбі з чужоземними загарбниками. Видатні козацькі полководці, народні герої С.Наливайко, П.Сагайдачний, С.Палій, І.Сірко, І.Богун, М.Кривонос, Б.Хмельницький та ін. Створення козаками двох форм української державності: Землі вольностей Війська Запорозького, або Запорозька Січ (з центром - столицею - фортеця Запорозька Січ) і Гетьманська Україна (зі столицями в Батурині, Глухові, Чигирині). Антропологический анализ казаков не позволяет вести речь об их едином этнографическом происхождении, поскольку в казачьей среде не всегда прослеживается некая особая антропологическая общность — ни смешанная, ни переходная
СИЛА
ВОЛЯ
ВІДВАГА
ПЕРЕМОГА
Шаровари з'явилися на Сході як елемент одягу кочових народів дуже давно. Шаровари можуть бути як чоловічі, так і жіночі. Зараз шаровари є часткою вбрання національного костюму курдів, пуштунів, дарі та ін.
Чо́боти — взуття, зазвичай з високими халявами. В Україні у XIX ст. були поширені такі види чобіт, як сап'янці (зроблені з сап'яну), червониці, пасові , витяжні, із закотом . Ознакою якісної виробки вважалося, коли взуття рипіло під час ходьби: існував навіть вираз «чоботи на рипу» («на рипах»).
Вишиванка — це символ здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, порядності й чесності, любові та святковості; крім того, вишиванка – це ще й оберіг.
Чу́б, чупри́на — чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові. Одні з найперших згадок про чуб є у візантійських описах князя Святослава Ігоровича. Була поширена у євразійських кочовиків, а також народів, що виводили від них своє походження. У середньовіччі її носили тюрки й татари, а в ранньому новому часі — татари, турки, русини, поляки.
Ша́бля — рід клинкової зброї. Характерною особливістю шабель є вигнуте довге лезо як правило, загострене з однієї сторони, з лезом вигнутим у бік обуха. Її перевагою над мечем була значно менша вага, яка дозволяла суттєво прискорювати ударно-захисні дії.
Кінь – бойового козацький побратим, кращий друг і вірний супутник козака. Перед від’їздом на війну, жінка кланялась в ноги коню, «щоб повернув козака додому», і тільки потім – батькам чоловіка, щоб не переставали читати молитви за його здоров’я. Коли козак повертався, дружина також кланялась спочатку коневі – і дякувала, що повернув чоловіка додому живим.
Популярною їжею на Січі були кашоподібні страви з різних зернових: соломаха, тетеря, щерба, братко. Також часто готувалися й кулеші. Однією з особливостей харчування козаків було незначне споживання печеного хліба, адже борошна не завжди було в достатній кількості. Крім того, випікання хліба вимагало великої кількості людей, значних витрат праці й часу. Основою козацького раціону були різноманітні юшки. Картопля ж з’явилася в раціоні українців набагато пізніше. Рибу з юшки найчастіше діставали й їли окремо, з овочами. У юшку іноді додавали товчений часник і нею поливали рибу зверху. Такий рибний соус називався cаламур. Із Запорозької Січі до сучасної української кухні прийшла смачна козацька юшка – куліш. Сало, пшоно, картопля – основні інгредієнти страви. Зазвичай це смачне козацьке частування готували на відкритому багатті, тому ця страва має ще одну назву – польова каша.
Гопа́к — традиційний плясовий український народний танець запорозького походження. Назва танцю походить від вигуку «гоп!» під час його виконання, а також слів «гопати», «гупати», «гопкати». Гопак виник у побуті Війська Запорозького. Спочатку виконувався чоловіками; сучасний гопак танцюють чоловіки й жінки, однак чоловіча партія залишається провідною. У виконання гопака включаються елементи хореографічної імпровізації: стрибки, присядки, обертання й інших віртуозних танцювальних рухів. Гопак нерідко має величний, героїчний характер. У них панує вільно варійована стопа анапеста. Гопак у давні часи вважався бойовим танцем язичницьких жерців (волхвів), що сприймався як сакральне дійство, зрозуміле для втаємничених, пізніше використаний запорожцями Запорозької Січі у XVI—XVIII ст.
Українське козацтво надзвичайно цікаве та важливе явище в історії як країни так і світу. Козаки дивували, та захоплювали, надихали митців на створення своїх шедеврів, берегли рідну культуру та звичаї. Однією з важливих переваг козаків, окрім сили, зброї та неперевершеної бойової майстерності були любов до свободи та не аби яка кмітливість.
Ми українці – правнуки Київської України- Руси, правнуки хоробрих козаків! Ми гордий, талановитий, працьовитий, сильний народ, і ми патріоти своєї Вітчизни!
Ми бачимо, що в сучасній Україні є немало справжніх свідомих патріотів. Це показав Майдан і безліч добровольців на сході України в зоні АТО, це волонтерський рух та інші патріотичні прояви наших людей, і це показала війна 2022 року.
За плечами військових Збройних Сил України – славні традиції предків, великі звитяги козацтва та наших батьків і дідів, які здобували перемогу над загарбниками. Захист незалежності та територіальної цілісності рідної землі в усі часи був покликанням та обов’язком справжніх патріотів. Українська армія стала національною гордістю, гарантом стабільності та безпеки України.
Представники Збройних Сил України – це армія сильних, відважних, мужніх захисників, які до останнього подиху готові захищати рідну державу. Наші воїни є прикладом незламності духу, самовідданості та віри в рідну державу, в її майбутнє